У Музею Войводини отримана промоция моноґрафиї „Народне облєчиво бачванско-сримских Руснацох и танци бачванско-сримских Руснацох”, хтору вєдно пририхтали Завод за културу войводянских Руснацох и Музей Войводини, а на тим виданю робене коло два роки. Шицких присутних привитала директорка Музею Войводини др Аґнеш Озер, як и директор Заводу войводянских Руснацох мр Серґей Тамаш.
Тиж було представне и ДВД виданє „Народне облєчиво бачванско-сримских Руснацох и танци бачванско-сримских Руснацох”, на котрим мож одпатриц шицко тото цо написане текстуално у кнїжки.
Др Озерова визначела же Музей отворени и за национални заєднїци и тота публикация велька подїя як за Руснацох, так и за Музей Войводини, бо ше тота институция стара зачувац културне нашлїдство и национални скарб шицких заєднїцох на тим просторе.
О кнїжки бешедовали єй рецензенти др Янко Рамач и Звонко Костелник, як и авторе мр Катарина Радисавлєвич, Йоаким Рац и Микола Ґубаш.
Як гварел др Рамач, Руснаци ше до Бачкей приселєли з велькей териториї – зоз 14 мадярских жупанийох и нє були анї у етнїчним смислу виєдначени. Понеже жили на перифериї власного народу и з нїм менєй контактовали, вецей контактовали зоз сушеднима народами, та примали и їх уплїви. О тим яке було народне облєчиво наших предкох у 18. и 19. вику нє зачувани шлїди, лєм у старим караю, а тото цо паметаме то руски шмати хтори ше найвецей ношело медзи двома войнами и тераз була остатня хвилька зачувац автентичне паметанє на шмати хтори Руснаци нєшка облєкаю як народни костим уж лєм на наступох.
Костелник бешедовал о кодификованю руских танцох, дзе ше рушело од свадзебних танцох, а вец ше, на основи етно-хореолоґийних елементох и новокомпонованих танцох, стандардизовало руски танци хтори ше танцує у тим народним облєчиве. О танцох бешедовали и фореоґрафе Йоаким Рац и Микола Ґубаш, а о руским народним облєчиве мр Катарина Радисавлєвич.
Вона визначела же то за ню було окремне искуство и професийна спокуса же би, по 20 рокох роботи на народним облєчиве у Войводини, дознала вельо вецей и о руским облєчиве, и то ище на „живим материялу”.
На промоциї бешедовала и музейна совитнїца Любица Отич, котра наглашела значносц конєчного кодификованя руского народного облєчива, хторе ше остатнї час вулґаризовало у його хаснованю, а у тей моноґрафиї мр Катарина Радисавлєвич направела єден одлични историйни прегляд.
У кнїжки обявени и Кодекс облєканя руских шматох, хторого ше тераз буду мушиц притримовац шицки нашо хореоґрафе и културно-уметнїцки дружтва хтори пестую руску културу и традицию. Моноґрафия видрукована трязично – по руски, сербски и анґлийски.
Шицки заинтересовани можу достац кнїжку у Заводу за културу войводянских Руснацох.
