Промоция кнїжки Народне облєчиво бачванско–сримских Руснацох и Танци бачванско–сримских Руснацох, котра отримана 22. 12.2015. у просторийох Музею Войводини, виволала барз вельке интересованє рускей явносци. То би було на чесц и хвалу рускому народу, кед би цала тота подїя нє мала смак „полїнча“, пре дзепоєдни написи у наших медийох и нєумесни коментари по кулоарох. Праве ме тото мотивовало же бим ше оглашела з нагоди тей „сензациї“, гоч сом нє прихильнїк такого способу комуникованя и спадам до тей файти людзох, котра по правилу на таки коментари и зауваги – нєма одвит.
Медзитим, як дахто хто цалу свою кариєру пошвецел очуваню културно – историйного скарбу етнїчних заєднїцох у Войводини, та и нашей рускей, думам же мам и професийне и моралне право стануц на бок фаху, а то у тим случаю-авторе кнїжки, и на бок институциї котра свидома сущносци свойого иснованя и котра ше у своєй програмскей дїялносци намага витворйовац вельки проєкти и видавац капитални твори -а то Завод за културу войводянских Руснацох. Єден з нїх и тота кнїжка, котра ше нажаль, уж на предок „пoшпоцела“ на своєй драги од авторох, дизайнерох, лекторох, прекладательох, друкарнї-по читательох.
На тей драги ю „готови як бичак“ дочекали дзепоєдни чуваре рускосци, од котрих ше обчекує же би перши препознали значенє такого твору, а нє же би го осудзели скорей як цо го вжали до рукох. Судзиц о одредзеним дїлу на основи дизайну його рамикох, думам же досц поверхове, бо ше праве подли змист пакує до найлуксузнєйшей амбалажи, а окрем того, було би добре почитовац и уметнїцки вираз дизайнера. Медзитим, цо ше словней гришки дотика на рамикох кнїжки – „облєчиво“ и „ношня“, вона евидентно направена. Мой одвит на тото препущенє шлїдуюци: нє виновати анї дактилоґрафкиня, анї пораячка, а анї курир. Виновати шицки тоти котри мали шмелосци, усиловносци, знаня и велькей дзеки обрадовац руску явносц за Нови рок и Крачун, зоз дарунком котри останє новим ґенерацийом як свойофайтови памятнїк и чувар материялней и нєматериялней култури Руснацох, котри их будзе учиц каждому крочаю у прекрасних наших танцох, о тим же як ше облєкаю широки сукнї од подолку по верхню пасову, як ше вяже машля, а як баршонь, як зошиц блузну а як фитюлу… и так през 100 фотоґрафиї, и 252 боки тексту. Чи словна гришка, котра виправена скорей як кнїжка пошла до явносци, ма векшу чежину як єй цали змист? Требало мац лєм кус вецей сцерпеня же би тираж од 500 прикладнїкох вишол зоз друку, без гришки на рамикох! Фундамент поставени, найшмелши „виновнїки“ того дїла вишли на терен, порихтани прияц кажду файту критики. A, тоти котри ше лапаю за першу гришку, буду мушиц указац на дїлу, же су „безгришни“. Так ше справую професионалци.
Kнїжка Народне облєчиво бачванско–сримских Руснацох и Танци бачванско–сримских Руснацох, видрукована и може ше достац у Заводу за културу войводянских Руснацох у Новим Саду. Я особнє, дзечнє ю препоручуєм на читанє шицким тим котри знаю цо таке дїло значи за наш народ и тим котри ю щиро приму як дарунок Заводу за културу Войводянских Руснацох и ґрупи фаховцох котри ю написали и визуално формовали.
Зоз почитованьом,
Любица Отич
историчар, музейна совитнїца
