виривки зоз тексту за моноґрафию “Народне облєчиво и танци бачванско – сримских Руснацох”
мр Катарина Радисавлєвич
Свидоми пременкох у шицких сеґментох дружтва, дзе стари ґенерациї вецей нє маю своїх конзументох у новей ґенерациї, та ше здогадованє на нїх помали траци, зоз тоту публикацию жадали зме зачувац од забуца єден значни елемент традицийней култури Руснацох у Войводини и заходним Сриме.
Идея же би ше детально описало руске святочне народне облєчиво женох на валалє настала пре потребу зазначиц здогадованє старшей ґенерациї Рускиньох о тим на яки способ ше руски шмати, як вони наволую свойо облєчиво, шию и прикрашую, та у хторих нагодох и як ше ноша. Теренски виглєдованя указали же то источашнє и остатня ґенерация Рускиньох хтори познаю тоту часц нєматериялного културного нашлїдства.
Прето, циль тей публикациї же би през презентацию виглєдованя и детальну документацию уплївйовала на дальше очуванє того значного сеґмента културного нашлїдства Руснацох у Войводини и Горватскей. Тиж так, сцели зме прицагнуц увагу припаднїкох рускей заєднїци на значносц очуваня традициї облєканя и виробку на родного облєчива, та писньох и танцох хтори их провадза, бо за очуванє нєматериялного нашлїдства єдней заєднїци од пресудного значеня же єй члени свидоми же маю таку файту нашлїдства.
Женске народне облєчиво
Святочнe валалске облєчиво Рускиньох – руски шмати – настало на традицийох гражданского облєчива цеком 20-их и 30-их рокох 20. вику кеди воно було прилапене на валалє як тип каждодньового облєчива женскей популациї. Тото облєчиво цеком 50-их и 60-их рокох 20. вику ище було часц живота на валалє, алє з часом, младши ґенерациї цалком прешли на сучасне облєканє, док старши жени и далей пестовали традицию препознатлївого облєканя, як и скраваня, шица и прикрашованя облєчива. Розуми ше, и вони прилапели сучасне облєчиво, алє за окремни нагоди, як цо одход до церкви, вони облєкали святочне народне облєчиво. Тиж так значне же ше тото народне облєчиво цалком уєдначено формовало у шицких местох у хторих жию Руснаци.
Хлопске народне облєчиво
З другого боку, руске хлопске народне облєчиво ше цалком престало хасновац ище на початку 20. вику, а з нагоди сценских наступох руски фолклорни ґрупи вибрали „войводянске хлопске народне облєчиво”, так же їх облєканє нє ма характеристики по хторих би ше розликовало од випатрунку хлопского народного облєчива других етнїчних ґрупох у Войводини. Прето ше у часци о хлопским народним облєчиве вецей затримаме на випатрунку остатнього типу руского хлопского народного облєчива на початку 20. вику, хтори зме реконструовали на основи доступних фотоґрафийох, писаних жридлох и, нажаль, малочислених зачуваних материялних предметох.
Нєшка Руснаци у Войводини и Заходним Сриме (хтори припада Републики Горватскей) жию у шлїдуюцих местох: Руски Керестур, Коцур, Дюрдьов, Вербас и Нови Сад у Бачки; Шид, Бикич Дол, Бачинци и Беркасово у Сриме; Миклошевци, Петровци и Вуковар у Републики Горватскей. Значне же Руснаци и далєй представяю єдну гомоґену и добре повязану етнїчну заєднїцу на тих просторох зоз препознатлїву културу, дзе ше окреме видвоюю язик, виросповиданє, а ту ше укаже и народне облєчиво. На тоти характеристики руского идентитету указовал и др Гавриїл Костельник далєкого 1927. року: „Жиєме у чаше кед ше национална свидомосц Сербох, Горватох и Словенцох подзвигла до найвекшей моци. У таких нагодох и ми почали вше баржей и вше моцнєйше наглашовац нашо русинство, глєдац свойо просвищованє бо маме свой язик, свою виру, и свойо народне облєчиво“.
